Скільки магазини з фіксованою ціною заробляють своїм акціонерам? Чому покупці впевнені, що там низькі ціни? Як ставляться до покупців керівництво таких магазинів і чому в США навіть почали забороняти відкривати такі магазини в окремих районах.
Про це пише Ukr.Media.
Зараз скажемо крамольну річ, але такі магазини створені виключно для людей, які не вміють рахувати гроші. Це не образа, це констатація фактів. На жаль, формат “фіксованих цін” зараз стає дуже популярним. Основна маса таких мереж працює в США. І працює дуже успішно.
Їхня стратегія полягає в тому, щоб відкритися в районі, де повно бідних людей, у яких немає доступу до транспорту і які можуть тільки дійти пішки до такого магазину.
Керівництво “фікс” мереж навіть не заперечує, що орієнтується на малозабезпечені і не надто фінансово грамотні верстви населення. Це і є їхня цільова аудиторія. Продати 150 грамів родзинок за $1, коли в сусідньому магазині кілограм можна взяти за $2 — відмінний бізнес.
“Коли покупець заходить у наш магазин, він відключає свій мозок. Йому не потрібно думати. Все, що йому потрібно зробити, це проговорити: один, два, три, чотири, п’ять, шість. У мене шість предметів і шість доларів. Я можу це купити”, — каже один із співзасновників такого магазину.
Вважається, що магазини “фіксованих цін” приваблюють не найприємнішу публіку і витискають з вулиць звичайні продуктові магазини. Жителі багатьох американських міст активно виступають проти появи таких точок у своїх районах.
“Якщо у вас обмежений бюджет, то ви зробите неоптимальний вибір”, — каже професор, експерт з магазинів фіксованих цін.
А як себе почувають подібні торгові точки в нашій країні?
Їхнє керівництво не настільки відверте, як американські колеги, але сама ця концепція передбачає, що сюди ходитимуть малозабезпечені люди.
Покупець бачить китайські дрібнички й радіє їхній дешевизні. Йому марно пояснювати про реальну вартість і якість, він вже відключив мозок і рахує свою неймовірну вигоду.
А якщо зійти з іншого боку? Подивимося не в гаманець цього бідолахи, а в дохідну частину магазину. Цікаво, якщо показати людям, наскільки багато мережі заробляють на них, то це зможе хоч з когось зняти рожеві окуляри?
Тут треба нагадати, що жоден зі своїх товарів магазин не продає в мінус.
Якось, у неформальній обстановці, обговорювали з робітниками такого магазину тему франшизи і P&L (прибутки та збитки). Хлопці поділилися, що одна точка може легко окупитися за рік роботи, а майже всі інвестиції йдуть на новий товар. Обладнання і техніка у них найбюджетніші. На маркетинг теж не витрачають, все робить сарафанне радіо.
Мовляв, тітки бачать китайське барахло і у них зносить дах від цінників — тільки встигай підносити новий товар. Через день в магазині буде вже весь район.
Приблизно 20% асортименту на полицях коштують дійсно нижче середнього (щоб створити відчуття дешевизни), а на решті накручуються сотні відсотків. Найдивовижніше, що в магазині майже немає якихось життєво важливих товарів. Оборот робиться на відвертому барахлі.
На жаль, поки люди будуть так активно скуповувати весь цей непотрібний ширвжиток з космічною націнкою, у магазинів “фіксованих цін” відмінне майбутнє. Сам формат передбачає обов’язкове одурманення покупців.
Читайте також: Крученики це просто